За кілька місяців ми, одинадцятикласники, закінчимо школу. Можливо, через деякий час зітруться з пам’яті формули, теореми, дати, але у кожного залишаться свої спогади з шкільного дитинства, кожен з нас пам’ятатиме свій урок, свого вчителя. Проте, напевно, є такі, які залишаться з нами на все життя. Це уроки людяності, мужності, патріотизму. Такий урок позакласного читання «Доба знаходить відгомін у слові» пройшов нещодавно в 11-В класі Володимир-Волинської спеціалізованої школи-інтернату «Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки». Поштовхом до проведення цього уроку став вірш Василя Симоненка «Можливо, знову загримлять гармати…» (адже зараз ми вивчаємо творчість поетів-шістдесятників).
За порадою нашого вчителя української літератури Майкут А. І. ми звернулися до творчості сучасних поетів і прозаїків, які пишуть про неоголошену війну на Сході країни. Так ми дізналися про творчість «фронтового поета незалежної України» Бориса Гуменюка, заслужену журналістку, поетесу Марію Старожицьку, а також нашу землячку – Світлану Костюк і збірку її віршів «Траєкторія самоспалення». Панасюк Влад, Сушик Руслана, Баранова Тетяна (вони ж «літературні критики») поділилися враженнями про прочитані твори зі збірки Ірени Карпи «Волонтери. Мобілізація добра». А Жмуйда Олександр, Рябов Артур, Радульський Михайло (на фото) вперше одягнули військову форму й так проникливо читали поезію Бориса Гуменюка «Заповіт», що складалося враження, ніби вони відчули все те, що переживають бійці на передовій в холодних окопах під обстрілами сепаратистів.
Та найбільше всіх вразила розповідь нашого вчителя фізичного виховання – Коткова Дмитра Олександровича, у минулому випускника школи-інтернату, а тепер – безпосереднього учасника бойових дій, який пройшов через найстрашніше пекло війни. Дмитро Олександрович душевно й без пафосу розповів про ті страшні події, які довелося йому пережити в зоні АТО. Добрим словом згадав учитель своє дитинство, проведене в школі, і наголосив, що саме школа допомогла йому утвердитися в житті.
Власне він і допоміг працівникам інформаційно-бібліотечного центру зібрати дані про випускників школи-інтернату, які воювали й воюють у зоні АТО. З цих матеріалів і була створена презентація, з якої ми дізналися, що випускники навчалися в школі в різний час і прибували сюди з усіх куточків нашої області. У кожного з них непроста життєва доля. Та попри все, хлопці не зневірилися в цьому житті. Коли для країни настали важкі часи, їх першими покликали боронити державу. І хлопці йшли воювати, не хитруючи, не ховаючись за чужими спинами. Із вірою в серці, без жодних вагань вони їхали боронити Схід України від російських бойовиків. Серед них є старші, які вже мають сім’ї, дітей, а є й зовсім юні, що тільки вчора сиділи за партами.
Уже в якості випускників і героїв, якими по праву пишається сьогодні наш заклад, нещодавно школу відвідали Данилко Ярослав, Нефьодов Володимир, Портинін Олександр.
На щастя, усі, хто воював, повернулися додому живими. Насправді, Бог оберігав хлопців. Адже відомо, що він за сиріт турбується найбільше. А за тих, що ще на війні, ми будемо щиро молитися, щоб живими й здоровими всі повернулися з цієї страшної неоголошеної війни. Хай буде так, як співається в пісні Арсена Мірзояна:
Бог біля тебе сонцем у небі,
Світлом в твоїх очах!
Бог біля тебе там, де й не треба –
Ти і не помічав!…
Урок позакласного читання завершив Андрій Решетняк виразним та чуттєвим прочитанням сучасного переспіву Тетяною Базан поезії Василя Симоненка, яка прозвучала на початку заходу «У нашім краї знов гримлять гармати». Андрій створив власну презентаційну відеопоезію, що підсилило її емоційне сприйняття.
Ми щиро вдячні всім, хто був причетний до створення й проведення такого заходу, що став для нас справжнім уроком любові до рідної України і її людей.
Учні 11-В класу Олійник Олександра, Шевчук Олександр