Адже, саме толерантність – це мистецтво жити у світі різних людей та ідей, виявляти свою точку зору, але при цьому адекватно сприймати думки інших, не порушуючи їх права та свободи. Водночас толерантність – це не якісь вчинки, поблажливість чи потурання, це – здатність сприймати без агресії інший спосіб життя, поведінку, інші погляди шляхом встановлення довірливих взаємовідносин, співпраці та компромісу.
Що таке «толерантність»? І як ми розуміємо «бути толерантним один до одного»?
Це справді важливе питання, у якому варто розібратися. І в Міжнародний день толерантності, ми запитали в учнів та педагогів, як вони розуміють це поняття.
»Якщо ми можемо співіснувати зі своїми різними думками у цьому світі, значить, ми толерантні один до одного» – Анна Ковальчук, учениця 9-Б класу
«Бути толерантним – це ставитися до всіх, як до самого себе. Приймати усіх такими, якими вони є. Але я проти крайнощів – не можна бути толерантним до зла, до людей, які вчиняють проти інших злочини» – Яна Кліщук, учениця 9-В класу
«Толерантність – це поважливе ставлення до думки інших людей, навіть якщо ви з нею не погоджуєтесь» – Ольга Потапюк, учениця 9-Б класу
«Це приймати людину такою, яка вона є. Підтримати та допомогти, якщо людина цього потребує» – Юрій Ковальчук , учень 9-В класу
«Толерантна людина завжди поважає інакшість кожного і кожної та плекає свою інакшість, оберігає межі свого особистого простору та не руйнує крихкі світи інших. Це як у Ліни Костенко : «Люди, будьте взаємно ввічливими» – Світлана Ковальчук, соціальний педагог
«Це завжди пам’ятати, що твоя свобода завершується у тій точці простору, де починається свобода іншої людини» – Наталія Пуш, вчитель історії
«Ми маємо бути прикладом толерантності для наших дітей» – Альона Довгонюк, практичний психолог
- «Толерантна людина – це та, яка завжди готова прийти на допомогу, незалежно від твого статусу чи походження. – Ірина Шмига, вчитель англійської мови
P.S: тож будьмо добрішими! Будьмо терпимими! Будьмо толерантними один до одного! І щастя буде поруч з нами повсякчас!
Автор статті, Світлана Ковальчук, соціальний педагог