29 вересня 2023 року – 82-ті роковини від початку масових розстрілів, здійснених гітлерівцями у Бабиному Яру 29-30 вересня 1941 року).
Бабин Яр – це некрополь для більш ніж 100 тисяч цивільних громадян – як дорослих, так і дітей та людей старшого віку, військовополонених. Розстріли в урочищі розпочалися відразу після вступу нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року і відбувалися чи не щоденно до завершення окупації міста. Найтрагічнішими стали 29–30 вересня, коли вбили майже 34 тисячі євреїв – мешканців Києва. «Дорогою смерті» пройшли десятки тисяч людей, біля входу до Братського (Воїнського) кладовища відбирали гроші, коштовності,
документи, наказували залишати речі й верхній одяг. Людей змушували роздягатися догола, спускатися в яму і лягати долілиць, а вздовж рядів проходили німецькі поліцейські й стріляли в потилицю. До 18-ї години того дня встигли вбити майже 22 тисячі. Інших приречених загнали на ніч у порожні гаражі на Лагерній. Наступного дня їх чекала така ж доля. Потім сапери підірвали схили, щоб земля засипала тіла, і змусили військовополонених вирівняти дно яру.
Нацистська операція в Бабиному Яру 29–30 вересня стала однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни. Більшість населених пунктів України мають свої більші чи менші «бабині яри» – місця нацистських розстрілів євреїв та інших жертв.
Трагедія Бабиного Яру – це не тільки фізичне знищення людей, а й спроба стерти пам’ять про них. Залишаючи Київ, нацисти намагалися приховати сліди своїх злочинів. Навіть вони розуміли, що за вчинене звірство їх чекає неминуча кара.
Пам’ять про трагедію намагалася знищити і радянська влада. Радянське керівництво десятиліттями не наважувалося назвати знищення євреїв тим, чим воно було насправді – геноцидом. Впродовж 1960-х ‑ 1980-х років євреям було заборонено збиратися в Бабиному Яру для вшанування загиблих рідних і близьких, друзів і співвітчизників.
На жаль, сьогодні ми стаємо свідками не менш кривавих подій, що знову розгортаються на території нашої держави. Нацизм в росії відроджується в рашизмі, сповідуючи ту ж саму політику, застосовуючи практично ті ж самі методи: масові страти, вбивства з особливою жорстокістю, фізичні та психологічні тортури, спалювання тіл з метою приховати свої злочини, викрадення та вивезення людей, зокрема дітей.
Віримо, що московський тоталітарний режим, який сьогодні чинить терор на українській землі, зрештою понесе заслужене покарання.