Чи міг хтось з нас уявити собі, що одного ранку ми прокинемось від тривожної звістки, яка, наче чорними руками, огорне нашу державу та кожного українця: «ВІЙНА»…
Як боляче усвідомлювати, що рівно три роки ми усіма силами змушені протистояти безпощадному ворогу, виборюючи право жити на своїй землі, просто жити, дихати, насолоджуючись кожною хвилиною буття… Рівно три роки, як ми усі несемо жалобу за невинно загиблими нашими співвітчизниками: від малого до великого, від цивільного до військового, адже війна так чи інакше торкнулася абсолютно кожної української сім’ї… Рівно три роки, як ми з кожним днем все сильніше ненавидимо лютого ворога…
Війна… Сльози… Біль… Розпач… Покалічені долі та душі…
Але… Ми не маємо права здаватись та опускати руки в пам’ять про тих, хто віддав за нас життя. Ми зуміємо вистояти, бо є ті, хто захищав та продовжує оберігати наш спокій; ті, хто на варті нашого майбутнього, світлого майбутнього – наші воїни – Збройні Сили України. Дякуємо Вам, наші янголи, за кожен прожитий день, за можливість зустрічати схід сонця та вірити, що клята війна незабаром покине нашу Батьківщину!
Слава Україні! Героям Слава!