Чи можна вихвалятися добрими справами? Напевно, ні. Бо справжнє добро не потребує оплесків — воно тихе, щире, як тепло долонь. Але є винятки. Коли добру справу роблять діти — наші юні патріоти, наша надія і майбутнє — ми просто зобов’язані про це говорити.
Наші ліцеїсти вирішили зробити щось, справді, важливе — зібрати гостинці для тих, хто боронить наш спокій. Кожен приніс щось від душі: запашну каву, зігріваючий чай, хрустке печиво, енергетичні батончики й інші смачні дрібнички. Але найбільша цінність — не в самих гостинцях, а в тому, що вони були куплені та принесені з любов’ю, турботою й вдячністю.
А ще наші вихованці малювали листівки, плели воїнам патріотичні браслети, писали листи. Кожен рядок у них був пронизаний щирістю, побажанням перемоги, теплих днів, віри та сили. Ліцеїсти вкладали туди частинку себе — добрі думки, надії, усмішки. Вони уявляли, як військові відкриватимуть їхні коробки з гостинцями і почуватимуться трішки ближче до родинного дому.
Впевнені, що такі благодійні акції – це не просто допомога, це міст між поколіннями, серцями, між тилом і фронтом. І хоча наші учні ще юні, проте у їхніх серцях уже живе велика відповідальність. Вони вміють ділитися тим, що мають, і дякувати тим, хто забезпечує наш спокійний сон та наше завтра. Віримо, що невдовзі клята війна закінчиться і усі наші захисники повернуться до своїх люблячих сімей, родинних вогнищ! А поки – безмежно дякуємо нашим воїнам ЗСУ! Ви – наші янголи! Все буде УКРАЇНА!