Хліб… Сьогодні для нас — це буденність. Теплий, свіжий, доступний. Але у 1932–1933 роках він коштував життя. Тоді, у час Голодомору, за маленьку скоринку люди віддавали все: одяг, речі, останні сили. Мати ділилася останнім із дитиною, брат підтримував сестру, сусіди тихо рятували один одного жменею зерна. Сьогодні крихта хліба — це символ памʼяті. Нагадування про те, яку страшну ціну заплатив наш народ, щоб жити.
І про те, що ми не маємо права забути мільйони невинних.
Але поруч із цією скорботною датою – Днем пам’яті Жертв Голодомору ми відзначаємо іншу — День Свободи і Гідності. День, який показує: українці завжди піднімалися з колін, навіть після найбільших трагедій. Це день, коли воля перемогла страх. І це те, що продовжує робити кожен захисник і кожен українець. Щоб захистити гідність, яка не продається й не забирається.
І сьогодні, під час кривавої війни, ми знову боремося за те саме. За свободу, за життя, за майбутнє. Наші воїни тримають оборону, діти ховаються в укриттях, родини залишають домівки — але дух народу незламний. День Свободи і Гідності нагадує нам: ми народ, який не зламати.
Ми стояли тоді… стоїмо зараз… і вистоїмо завжди! Все буде УКРАЇНА!
