Позакласний захід до Всесвітнього дня поезії

Поезія – це  завжди наповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

                    Ліна Костенко

  21 березня, саме  коли весь світ  відзначав День поезії, учні, вчителі, представники адміністрації школи, які не байдужі до поетичного слова,  зібралися в інформаційно-бібліотечному центрі, аби віддати належне поезії, аби задуматись про  роль, яку відіграє поетичне слово в діалозі між людьми, між народами та їхніми культурами.

Розпочала захід  учениця 11-А класу Дорош Юлія, душевно прочитавши поезію Ліни Костенко «Страшні слова, коли вони мовчать…».

Учитель української мови та літератури Тарасюк Людмила Зіновіївна та бібліотекар Карпук Марія Харитонівна  розповіли присутнім про історію виникнення свята та його відзначення в Україні.

Щоб розігріти уяву присутніх, їх увагу, фантазію, мислення вчитель Майкут Алла Іванівна  провела  поетичну розминку. Для молодших учасників на мультимедійній дошці висвітлювались рядки віршів з пропущеними словами, до яких потрібно було підібрати рими. А тим часом старшокласники творили поезії з «розкиданих» слів.

Виконавши завдання,учні слухали вірші про поезію, адже Ліна Костенко справедливо зауважила:  «Поезія. Таке коротке і таке змістовне слово. Вона і втішить,  і пригорне,  і приголубить».

Бєлова Розалія, Велимчаниця Назар, Ситник Олександр, Власюк Ганна прочитали свої вірші – перші  літературні спроби, які присутні сприйняли дуже тепло.

На святі поезії не обійтися без майстра слова, тому на зустріч запросили Зінаїду  Йосипівну Ромащук, яка вже багато років працює в нашій школі. Свій виступ вона розпочала з того, яке значення в житті людини має художня книга й особливо поезія. Поетеса познайомила присутніх зі своїми творами й розповіла про історію їх написання.

У творчості поетеси багато пейзажної лірики,  рядки якої сповнені любові до рідного краю, роздумів про сенс життя, відчувається чуле сприйняття навколишнього світу, чутливе, добре серце.

 

Насправді, такі творчі зустрічі напрочуд корисні і для тих, хто робить перші кроки в поетичному мистецтві, і для тих, хто вже впевнено стоїть на творчих «ногах» поезії. Головне – це впевненість у собі, у тому, що творчий розвиток, зокрема поетичний, незалежно від того, як він буде сприйнятий оточенням, має місце в житті кожного. Не треба соромитися, можливо, інколи нескладних рим, невлучних епітетів, браку доречних слів. Треба завжди йти далі, творити…писати…мріяти…

  Це заохотило всіх присутніх і собі спробувати  свої поетичні таланти, тож усі з ентузіазмом виконували творче завдання  – писали «Вірш про себе» (на спеціально підготовлених аркушах з підказками).

Свято поезії – це зустріч з прекрасним. Переконані, що дивовижні акорди слова запалили в дитячих душах вогник любові, пробудили світлі мрії, надихнули на звершення добрих справ, бо поезія – це голос істини, голос правди, а той, хто чує його, здатен сіяти тільки добро.

І як тут не згадати слова волинського поета В. Гея:

   Поет – це дощ, – шумить мені природа, –

Це сніг і зелень, блискавка в імлі.

Поет, кажу я, – кара й нагорода

Від неба і від рідної землі.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *